Суд відмовив довічно ув’язненому в пом’якшені покарання

У 2006 році вироком Апеляційного суду Черкаської області чоловіка було засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, а саме:  ч. 4 ст. 187 (Розбій), ч.4 ст. 152 (Зґвалтування), ч. 3 ст. 153 (Сексуальне насильство) та п. п. 2, 6, 10 ч. 2 ст. 115 (Умисне вбивство малолітньої дитини вчинене з корисливих мотивів та поєднане із зґвалтуванням та сексуальним насильством).

Відбувши 14 років позбавлення волі, засуджений звернувся до Роменського міськрайонного суду з клопотання про заміну призначеного йому покарання більш м’яким. Обґрунтовував тим, що подальше його тримання під вартою порушує ст. 3 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (Заборона катування). Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання засудженого. Мотивував своє рішення тим, що законодавством України не передбачена можливість та процесуальна процедура заміни засудженій особі покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке, у зв`язку з чим суд не вправі перебирати на себе повноваження, що не властиві суду. Зокрема, прийняття рішень не передбачених законодавством України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, особа подала апеляційну скаргу та просила його скасувати, зазначаючи, що довічне позбавлення волі не може бути застосовано до жодного засудженого, адже таке його застосування призведе до порушення норм Європейської конвенції та спровокує звернення із заявою до Європейського суду з прав людини, що, на його думку, стане результатом позитивного рішення Європейського суду.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів Сумського апеляційного суду відмовила апелянту у задоволенні його апеляційних вимог і залишила ухвалу суду першої інстанції без змін, зазначивши, що суд розглядаючи клопотання засудженого про заміну не відбутої частини покарання більш м’яким, діяв на підставі чинного законодавства та у межах своїх повноважень, відповідно до кримінального процесуального закону України.