Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У червні 2018 року в селі Старі Вирки Білопільського району 71-річний обвинувачений із мисливської рушниці застрелив двох чоловіків, а потім наніс смертельного ножового поранення своєму старшому сину. Трагедія сталася на грунті зловживання спиртними напоями та внаслідок сімейної сварки між батьком та молодшим сином з однієї сторони і старшим сином з трьома його друзями – з іншої.
Як вбачається із матеріалів справи, обвинувачений в день вбивства вживав спиртні напої. Між двома його синами, які також були у стані алкогольного сп’яніння, виник конфлікт, який переріс у бійку. Старший син, розуміючи, що самотужки не дасть раду батьку з братом, зателефонував своєму другу та попросив його разом із спільними знайомими приїхати на допомогу аби заспокоїти сп’янілих родичів. Близько опівночі, дочекавшись своїх друзів, він зайшов з ними у двір аби продовжити з’ясування стосунків. Виникла словесна сварка, в результаті якої молодшому сину обвинуваченого були нанесені удари в обличчя та тулуб, від яких той впав на землю.
71-річний чоловік, побачивши, що незнайомі вдарили його сина, вийшов у двір з мисливською рушницею. Хоч загрози життю молодого чоловіка не було, обвинувачений спершу двома пострілами вбив двох друзів сина, а згодом, вихвативши з його рук ніж, завдав йому ножового поранення в живіт, від якого останній помер.
Колегія суддів Білопільського районного суду засудила чоловіка до 15 років позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України (Умисне вбивство двох або більше осіб). Проте з таким покаранням не погодилася сторона захисту. Обвинувачений разом з адвокатом звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження в зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Сторона захисту наполягала, що 71-річний чоловік перебував у стані необхідної оборони, оскільки на нього та його сина відбувся груповий напад, у ході якого існувала загроза їхньому життю. Захисник також зазначала, що обвинувачений не мав умислу на навмисне позбавлення життя потерпілих, а навпаки, захищався від протиправного їхнього посягання.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів Сумського апеляційного суду визнала необґрунтованими доводи захисника щодо стану необхідної самооборони обвинуваченого, а тому залишила без змін вирок суду першої інстанції. Зокрема, судом було встановлено, що до обвинуваченого з боку вбитих ним осіб не було застосовано насильницьких дій, а тому у нього не могло виникнути стану необхідної оборони. Щодо побиття його молодшого сина, то суд зауважив, що згідно висновків судово-медичної експертизи завдані йому тілесні ушкодження по ступеню тяжкості кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження. Більше того, після нанесення йому ударів в обличчя й тулуб, від яких він впав на землю, його більше ніхто з прибулих не бив. Разом з тим, обвинувачений, взявши рушницю, не лише зарядив її набоями, а ще й та підготував два запасних набої, а згодом здійснив постріли у життєво важливі органи потерпілих – голову та груди. Таким чином, підготовка обвинуваченого до використання зброї та локалізація завданих потерпілим вогнепальних ушкоджень свідчать про наявність у нього прямого умислу на позбавлення їх життя. Зважаючи на ці обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що незаконні дії осіб по відношенню до молодшого сина обвинуваченого не були такими, які б, у розумінні ст. 36 КК України, вимагали зі сторони обвинуваченого застосування вогнепальної зброї та позбавлення їх життя.
_03_03.png)
